Психологічна підтримка дітей, батьків, педагогів
Психологічна підтримка дітей у воєнний час надзвичайно важлива, адже дітям необхідно відчувати себе у безпеці. Як допомогти та підтримати дітей? Керуйтеся наступними порадами:
Говоріть з дитиною
Обговорюйте з дітьми їхні почуття, спостерігайте за поведінкою та реакцією на страшні події. Постійно нагадуйте, що вони під вашим захистом. До того ж, вас захищають найсміливіші воїни. Якщо є можливість, нехай дитина робить щось руками - ліпить, малює або складає конструктор.
Будьте поруч
Надавайте дітям підтримку у тому числі у вигляді обіймів. Намагайтеся робити щось разом, приділяйте їм більше часу, ніж раніше.
Контролюйте себе
Коли дорослі втрачають самоконтроль, це дуже впливає на дітей. Вони можуть злякатися та замкнутися. Більшість дорослих зараз відчувають страх, біль, злість та втому. Намагейтеся тримати себе в руках. Хоча б, коли діти поруч з вами.
Не забувайте про режим
Намагайтеся, наскільки це можливо, дотримуватися режиму та пам'ятати про сімейні ритуали. Вкладайте дитину спати в той самий час, як вкладалираніше. Не забувайте про повноцінні прийоми їжі. Навіть, якщо ви знаходитеся у бомбосховищі, читайте дітям казки перед сном, якщо робили це раніше.
Не забувайте про ігри
Найкраща терапія під час кладних життєвих обставин - це ігри. Давайте дитині можливість гратися, дивитися мультфільми, бігати та стрибати. Дозвольте дітям брати з собою в укриттяулюблену іграшку.
Підтримуйте один одного
Постійно підтримуйте дітей. Говоріть, які вони хоробрі, як добре вони справляються з ситуацією, як вправно вони допомагають дорослим. Обов'язково розповідайте про перемогу ЗСУ, щоб діти вірили в світле майбутнє.
Cтрахи і тривоги в умовах війни: перша допомога і усунення небажаних наслідків
Поради психологів «Як контролювати емоційний стан під час воєнного стану?»
Онлайн-платформа « Я КАЖУ ТАК » надає безкоштовну психологічну допомогу
Служба турботи про психічне здоров’я благодійного фонду «Право на захист» допомагає проживати війну, працює над подоланням психологічних наслідків війни, має курс лекцій та вебінарів на YouTube-каналі
Група психологічної підтримки «Разом» щоп’ятниці влаштовує безкоштовну групову терапію для українців через Zoom
Вчимося надавати швидку психологічну допомогу дитині!
 |  |
ПІДТРИМКА БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Поради із підтримання психічного і фізичного здоров'я, безпеки, харчування, освіти та розвитку від ЮНІСЕФ Україна
Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.
Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.
ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ: ПОРАДИ ПСИХОЛОГІВ
Стрес у дитини: який він і як можна допомогти?
Що таке стрес?
Взагалі, страшне слово «стрес» супроводжує нас від самого народження і насправді є нормальною здоровою реакцією організму на сильні зовнішні або внутрішні подразни. Коли у дитини, як і у дорослого, виникає стрес, це лишень значить, що вона включилася в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам. Під час стресу організм наче підбирається, зосереджуючи ресурси на мобілізації захисних сил, а також адаптації до ситуації. Коли цей процес складних змін проходить успішно, дитині вдається адаптуватися до стресового впливу чи взагалі його уникнути. Втім, деколи інтенсивність впливу події та тривалість стресу перевищують можливості організму до протистояння і можуть виникати шкідливі наслідки стресу, а також дистрес- стан хронічного стресу, що зазвичай пов'язаний з різко негативними і складними подіями. Дистрес вже однозначно викликає дезадаптацію – стан надмірного психічного, емоційного та м’язового напруження, порушення діяльності внутрішніх системи та значно відображається на поведінці.
Як малята та дошкільнята реагують на стрес?
Можливості діток дошкільного віку, особливо наймолодших, усвідомити свій стан, а тим більше повідомити та пояснити свої переживання вкрай обмежені, тому виявити стрес і боротися з ним стає задачею дорослих. Перш за все, слід звернути увагу на зміни в поведінці – вони є найочевиднішими, потім на психофізіологічні зміни. Загалом, у дітей при стресі можуть спостерігатися:
1) Незвична дратівливість, примхливість чи образливість, часті спалахи злості й агресивні прояви.
2) Повернення до так званої «дитячої поведінки» - це прояви більш ранніх способів поведінки, які були властиві малюку на попередньому етапі розвитку (наприклад, дитина, яка вже за віком не повинна смоктати палець, знову починає це роботи, просить пустушку або пляшечку).
3) Надмірна плаксивість, аж до неконтрольованого плачу, тривога, зокрема, несподівані реакції переляку; поява нових страхів, особливо страху самотності; можуть проявлятися тремтіння, пітливість долоньок, погойдування тощо;
4) Сором’язливість і замкненість, якщо вони не були властивими конкретній дитині, «чіпляння», «прилипання» до батьків або значимих дорослих.
5) Порушення харчування, які у менших дітей частіше проявляються у відмові від їжі, вередуванні, недоїданні.
6) Поганий сон, зокрема, проблеми із засинанням, неспокійний, переривчастий сон, нічні жахіття.
Як спілкуватися з дитиною у стресі?
Коли ми перебуваємо у стресовому стані, на перший план у нашому мозку виходить лімбічна система, яку називають ще «мозок ящірки», і головною задачею організму стає вижити. Дитина набагато гірше за дорослого в змозі опановувати себе, тому під час стресу в неї вирують емоції та виявляються примітивні реакції. Переконувати, вмовляти чи, ба більше, сварити дитину у такий момент немає сенсу – її «мозок ящірки» сприйматиме вас як частину загрози. Тож, спочатку необхідно заспокоїти дитину, а вже потім про щось з нею розмовляти. Малята дуже залежні від настрою й емоцій батьків, тому ваш власний спокій і врівноваженість є основою правильного реагування на будь-які гострі психоемоційні стани дитини.Вам необхідно якби під`єднатися через вашу прив’язаність до дитини та переключити її у свій спокійний режим.
Ось деякі рекомендації з правильного налагодження контакту з дитиною:
· Підтримувати тривалий, комфортний зоровий контакт, який транслює довіру, безпеку і надію, що разом з усім можна впоратися.
· Регулювати власний голос. Особливості мовленнєвого контакту полягають у використанні рівного, м’якого та мелодійного голосу, який покликаний заспокоїти дитину.
· Застосовувати безпечні доторки, тобто, турботливі, чуйні, захисні для дитини. Але не слід робити щось, що вам здається проявом ніжності, а дитині не подобається. Завжди зважайте на поточний стан малюка, питайте, чи можна його зараз обійняти чи певним чином торкнутися, щоби він міг обрати комфортний для себе прояв піклування.
· Бути емпатійними, проявляти чутливістьдо сигналів, які подає дитина, про свій стан без слів, та діяти відповідно до них. Для прикладу, якщо малюк чимось дуже засмучений, жарти і веселий тон, наче нічого не сталося, хоч і можуть у певній кількості випадків перемкнути увагу, але не дасть дитині прожити власні емоції та продемонструє зневагу до її переживань.
· Взаємодіяти з дитиною у спонтанності та грі. Провідна діяльність дошкільняти – це гра, а тому саме за допомогою неї можна краще всього вибудувати контакт з дитиною, допомогти їй впоратися з важкими переживаннями та стресом.
Загальні поради батькам для подолання дитячого стресу
· Під час подій, які спричиняють стрес, важливо, щоб усі члени сім’ї залишалися разомі діяли злагоджено. Разом ми швидше та легше відновлюємося та пораємося зі стресами.
· Заспокоювати дитину краще як вербально, так і фізично(обіймами, поцілунками, постукуваннями по спині тощо)
· Ви можете допомогти дитині переосмислити стресові ситуації, надавши їм більше осмисленості та позитивного сенсу. Само собою, коли ситуація об’єктивно важка, краще допомогти дитині справитися в інший спосіб.
· Створіть стабільний режим і раціон.Діти, особливо при дії стресорів, потребують передбачуваності, постійності. Режим дня, прийомів їжі, сну дозволить знизити стрес завдяки відчуттю більшої безпеки.
· Подавайте дитині приклад: слідкуйте за власною поведінкою, контролюйте прояви злості, агресії, тривоги і страху, вчіться демонструвати свої почуття здоровими способами.
· Проявляйте більше турботи про дітей, показуючи їм свою любов, прихильність через обійми, часті розмови по душам та сумісні ігри. Дитині вкрай необхідно відчувати себе потрібною.
· Там, де це не загрожує здоров’ю дитини, дозволяйте їй бути самостійною, щоб вона знала, що ви їй довіряєте, та могла без перешкод досліджувати світ довколо.
· Схвалюйте рішення дитини та заохочуйте, підтримуйте під час будь-якої значимої для маляти діяльності.
· Якщо дитина знаходиться у стану стресу, зніміть за можливістю додаткові навантаження, щоби дати відпочити та сконцентрувати ресурси на подоланні поточної проблеми.
БУДЬТЕ ЗАВЖДИ УВАЖНИМИ ТА ТУРБОТЛИВИМИ ДО ДІТЕЙ ТА ДО САМИХ СЕБЕ!
Ігри для зняття стресу від Світлани Ройз
wym-1697394463212
Поради батькам щодо допомоги дітям впоратися з тривожністю під час воєнних дій
1.Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.
2.Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).
3.Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.
Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.
4.Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?
5.У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.
6.Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.
7.У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.
8.Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.
9.Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.
10.Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.
Допомагаємо дітям впоратися з тривожністю під час війни. Поради батькам
Допомагаємо дітям впоратися з тривожністю в умовах війни. Поради батькам. Частина 1
Поради батькам під час війни - практичні поради, які допоможуть вам втриматись
Поради батькам під час війни - практичні поради, які допоможуть вам втриматись
Навчіть дитину говорити "Ні!" - поради для батьків
Навчіть дитину говорити "Ні!" - поради для батьків
Робота з дітьми під час війни. Поради педагогам
Робота з дітьми під час війни. Поради педагогам. Частина 1
