Консультація для батьків
Епідсезон ГРВІ, грипу та COVID-19
За перших ознак захворювання необхідно звернутися до сімейного лікаря, не вдаватися до самолікування, а під час хвороби подбати про безпеку рідних та колег (залишатися вдома, використовувати індивідуальний посуд).
Носити маску рекомендовано і потрібно людям, які мають ознаки захворювання: особливо, якщо вони перебувають у місцях масового скупчення людей, у транспорті чи лікарні, у бомбосховищі чи в укритті з недостатньою вентиляцією повітря. В такому випадку маска — обов’язкова для людини, яка занедужала, це дозволяє зменшити ризик зараження інших (здорових осіб) від хворого. Якщо людина відчуває ознаки застуди, краще залишатися вдома та зв’язатися з сімейним лікарем дистанційно.
Коли діти перебувають близько один до одного, існує підвищений ризик того, що вони передадуть одна одній респіраторні захворювання, такі як грип чи COVID-19. Ризик особливо високий серед дітей молодшого віку, які можуть ділитися іграшками, які могли бути у них в руках або в роті. Діти також частіше, ніж дорослі, хворіють на респіраторні захворювання та з більшою ймовірністю поширюють його серед інших, в тому числі серед своїх сімей.
Рекомендації для батьків
Тримати дітей вдома, якщо вони захворіли (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов'язково зверніться до свого сімейного лікаря). Дітям потрібен відпочинок, щоб одужати. Без достатнього відпочинку вашій дитині може знадобитися більше часу, щоб відчути себе краще. Людям з ослабленою імунною системою часто потрібно ще більше часу, щоб відновитися.
Уникати контакту із особами з проявами респіраторного захворювання, триматися на відстані не менше 1 -2 м від хворих людей (краплі, що містять вірус грипу, можуть переміщатися не менше ніж на 1-2 м, тому залишаючись на такій відстані від хворих людей, можна знизити ймовірність того, що ваша дитина захворіє).
Навчати своїх дітей завжди прикривати рот під час кашлю і чхання
Переконайтеся, що ваші діти прикривають ніс і рот серветкою коли вони кашляють або чхають. Попросіть їх викинути використану серветку і негайно вимити руки.
Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися, коли ви торкаєтеся рук інших людей або торкаєтеся поверхонь і предметів, таких як столи і дверні ручки. Тому навчіть дітей правильно мити руки.
Навчіть їх, як важливо мити руки, перш ніж торкатися їх очей носа або рота.
Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаються, такі як іграшки, столи, дверні ручки, поручні, клавіатури комп'ютера, телефони і іграшки.
Вірусні інфекції передаються не тільки повітряно-крапельним шляхом, а й контактним. Тому використання лише маски буде недостатньо. Найбільш ефективними методами профілактики в період респіраторно-вірусних захворювань й епідемій є комплекс з вакцинації, дотримання правил особистої гігієни (миття рук, обробка рук антисептиками, особливо після контакту з поверхнями, як дверні ручки, поручні в транспорті тощо), правильного харчування, регулярного провітрювання приміщень, уникнення тривалого перебування в місцях скупчення людей, ізоляції вдома у разі появи симптомів застуди.
Головне управління Держпродспоживслужби нагадує, що найефективнішим способом посилення імунітету проти грипу та COVID-19 у світі визнана вакцинація. Щеплення проти грипу рекомендовано робити щосезону.
Головне про педикульоз!!!
Pediculus capitis, інакше головна воша, передається контактно-побутовим шляхом через спільне використання гребінців, носіння чужих головних уборів; головні воші від хворого на педикульоз до здорової людини можуть передаватися при використанні одного ліжка та подушок. Діти потрапляють у групу ризику, тому що часто порушують правила індивідуальної гігієни або ж не достатньо знають про них.
Одна головна воша за своє життя здатна відкласти більше сотні яєць-гнид. Самка приклеює гниди до основи волосини хітиновою речовиною; через сірувато-білого забарвлення у людей з темним волоссям гниди більш помітні. Педикульоз найбільш часто вражає волосяну частину голови, рідше брови, вуса, бороду.
Молоді воші, які з'являються через 5-6 днів, вже до третього тижня свого життя готові до розмноження. Головні воші є кровососущими, але людську кров вони використовують для того, щоб відтворити потомство. Їхні укуси досить болючі, а ферменти слини, що потрапляють в ранку при укусі, викликають свербіж. Хворі розчісують уражені педикульозом ділянки, це приводить до вторинних інфекцій, тому що місце укусів є вхідними воротами мікрофлори, що може викликати пієлодермію та інші шкірні захворювання.
Педикульоз при відсутності лікування приймає запущені форми – голова пацієнта покрита гнійними корочками регіонарні лімфовузли збільшуються. При огляді виявляється велика кількість гнид і дорослих вошей.
Сучасні методи лікування та діагностики педикульозу
Раніше використовувалася тривала терапія, при якій був неодноразовий контакт з подразнюючими шкіру речовинами, такими як гас і бензилбензоат. Але така терапія не діє на гнид, а тому лікування педикульозу доводилося повторювати, або збривати волосся.
Сучасні методи лікування засновані на застосуванні препаратів, які містять в якості активної речовини малатион, перметрин і фенотрін. Ці препарати відпускаються в аптеках без рецепта і в нашій країні випускаються під торговими назвами педілін, пара-люкс, спрей-люкс, ніттефор та інші.
Різноманітність форм випуску і простота в застосуванні дозволяє швидко усунути педикульоз, препарати випускаються у вигляді емульсій, спреїв і аерозолів. Дія препаратів заснована на ураженні нейронів паразита, внаслідок чого і відбувається загибель вошей і гнид. Вони не мають запаху і не бруднять одяг, що дає хворим на педикульоз відчуття психологічного комфорту під час лікування.
Зазвичай достатньо одноразового застосування, але для більшої впевненості в лікуванні (у першу чергу це необхідно пацієнтові) доцільніше дворазове застосування препарату. Обсяг флакона і безпека активної речовини дозволяє провести обробку осіб, контактних з хворим на педикульоз, для членів сім'ї профілактична терапія є обов'язковою. Одночасно з лікуванням проводять і обробку речей. Речі або підлягають знищенню, або їх перуть з використанням вищеперелічених препаратів, Кип'ятять, і кілька разів пропрасовують з обох сторін. У стаціонарних умовах речі обробляють антисептиком або автоклавують.
Лікування педикульозу у маленьких дітей краще проводити без використання препаратів, хороший ефект дає просте вибиривання з волосся гнид .
Профілактика педикульозу
Воша не може літати або стрибати, а тільки повзати. Переважно діти, заражаються тоді, коли вони притуляються один до одного головами. Крім того, передача педікульозу відбувається через головні убори , подушки, ковдри, гребінці, щітки для волосся або м`які іграшки. Коли діти міняються шапками або куртками чи просто вішають їх поруч в дитячому садку чи школі, воші легко переходять від одного господаря до іншого.
Якщо ви вирішили підстригти малюка у перукарні, не поспішайте садовити його у крісло; спочатку придивіться, чи обробляють тут інструменти для стрижки волосся після того, як зробили зачіску попередньому відвідувачу. У громадських місцях, транспорті та просто на вулиці намагайтеся триматися подалі від неохайних людей. Якщо ви придбали річ, яка вже була у використанні, перед тим як її надягти, продезинфікуйте, а потім ще й ретельно виперіть.
Ротавірусна інфекція
Ротавірусна інфекція (синоніми - ротавірусний гастроентерит, ротавірусна діарея) - це гостре вірусне захворювання, що характеризується проносом, блюванням, слабкістю, адинамією, підвищенням температури.
Джерелом збудника при ротавірусній інфекції є хворий. Найчастіше вірусоносіями є діти віком понад 1,5 роки та дорослі.
Ротовірусна інфекція передається під час побутових контактів, через іграшки, соски, забруднені руки дорослих та дітей. Масивне виділення роторвірусу спостерігається в перші 3-5 днів від початку хвороби, в ці дні хворий являє собою найбільшу небезпеку для оточуючих.
Особливості епідемічного процесу:повсюдне поширення; виражена зимова та зимово-весняна сезонність.
В Україні основна кількість випадків реєструється з січня по березень включно.
Клінічні прояви ротавірусної інфекції у дітей характеризуються гострим початком і рядом симптомів найважливішим з яких є блювання інтоксикація, діарея, лихоманка. Інкубаційний період триває від 12 до 24 годин. Хвороба починається з блювання підвищення температури, відмови від їжі і води, потім з'являється діарея у вигляді багаторазових випорожнень рідкої консистенції. Випорожнення від 5 до 15 і більше разів на добу, яскраво-жовтого кольору, пінисті з різким запахом, з домішками зелені або слизу. У всіх хворих з'являється біль у животі, локалізований в навколопупковій ділянці або в епігастральній області. Відзначають також метеоризм, посилення перистальтики, бурчання в животі. Блювання виникає одночасно з діареєю або випереджає її і проявляється у 90% хворих дітей, триває до 5 - 7 днів. Підвищення температури тіла у межах до Зб^С спостерігається з першого дня захворювання і триває до 3 днів. Часті і тривалі випорожнення і блювання сприяють зневоднення організму різного ступеня вираження та порушення електролітного балансу.
Інфікована людина є головним джерелом збудника інфекції, тому заходи боротьби з РВІ спрямовані на якомога раннє виявлення джерела збудника інфекції, з'ясування шляхів та факторів передачі збудника.
Хворих ізолюють та госпіталізують.Самолікування не припустиме.
Не займайтеся самолікуванням !
При появі симптомів захворювання необхідно обов’язково звернутися до лікаря!
ВІТРЯНА ВІСПА
Вітряна віспа інфекційне захворювання, що викликається вірусом. Для вітрянки характерна поява висипки у вигляді бульбашок, висипання супроводжуються підйомом температури.
Захворювання дуже контагіозне. До вітрянці сприйнятливі всі діти. У новонароджених дітей зустрічається вкрай рідко, проте розраховувати на надійний трансплацентарний імунітет не доводиться.
Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом при контакті з хворою дитиною.
Досить короткочасного перебування хворого в приміщенні лікарняної палати або в класі школи, як всі діти, які не хворіли раніше на вітряну віспу і дуже сприйнятливі до неї , заражаються, уберегти їх від цього не вдається. Хворий стає заразним вже в останній день інкубаційного періоду хвороби. Заразні виділення з носа хворого дитини, вміст ветряночних бульбашок. У період підсихання пухирців і утворення кірочок контагіозність вже припиняється. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет.
Симптоми:
Інкубаційний період 2-3 тижні. У хворого протягом перших 24 годин з'являється особлива висип, піднімається температура тіла, головний біль, погане загальне самопочуття
Висипання починають з'являтися на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та за кілька днів висип покриває все тіло. Окремі елементи висипу спочатку мають вигляд розеол завбільшки з шпилькову головку, потім червоніють і стають розміром з чечевицю, далі швидко перетворюються на прозорі, водянисті пухирці, які швидко каламутніють, нагнаиваются, потім лопаються і підсихають, покриваючись бурими корочками. Останні через 1-2 тижні відпадають, зазвичай не залишаючи рубців.
Характерно і дуже важливо для діагностики те, що висипання відбувається не відразу, а хвилеподібно, протягом декількох днів. На шкірі весь час з'являються свіжі елементи висипу. З іншого боку, тільки частина папульозні елементи висипу перетворюється на пухирці. На шкірі одночасно спостерігаються всі стадії розвитку ветряночний висипки: розеоли, прозорі, водянисті пухирці, пляшечки з мутним вмістом, підсихаючою бульбашки, вкриті корочками.
З точки зору діагностики важливо, що елементи висипки виявляються на шкірі волосистої частини голови , і на слизових оболонках. Пухирці на слизовій порожнини рота, вульви слизової кон'юнктиви часто виразкуватись, завдаючи біль при ковтанні, сечовипусканні. На щастя, поява виразок на рогівці очі спостерігається рідко. Поява виразок на слизовій оболонці гортані, хоча і рідко зустрічається, викликає симптоми, подібні крупу (захриплість голосу, гавкаючий кашель).
Висип супроводжується сверблячкою. Діти розчісують шкіру, неспокійні. Не знаходять собі місця. Маленькі виразки на слизовій рота є причиною відсутності апетиту. Температура зазвичай не дуже висока. Кожне нове висипання супроводжується підвищенням температури. Лихоманка і висипання пухирців, і відпадання кірочок відбувається ще протягом 2-3 тижнів. Картина крові не характерна, іноді буває помірне зниження лейкоцитів.
Зустрічаються дуже легкі форми хвороби зі бідно вираженої висипом і легкими явищами загального нездужання. Важкі форми, які особливо часто вражають дорослих. Характеризуються рясним висипанням пухирців, суцільно покривають все обличчя, голову, тіло, і високою лихоманкою. В окремих випадках вміст пухирців стає кров'янистим. Важкий перебіг вітряної віспи зустрічається у дітей раннього віку, ослаблених, виснажених, а також у дітей, які отримують лікування кортикостероїдами. У цих випадках елементи висипу утворюють глибокі, розміром в трехкопеечную монету виразки, які легко інфікуються і піддаються гангренозний процесу. Досить часто внаслідок свербежу та расчесов відбувається вторинне інфікування. Дуже рідкісним ускладненням є енцефаліт. Він проявляється у двох формах. Легка форма енцефаліту, при якій вражається, головним чином, мозочок, супроводжується атаксією, тремором, його протягом доброякісний, видужання без наслідків. Набагато важче протікає дифузний енцефаліт.
Рідкісними ускладненнями є бронхопневмонія і гломерулонефрит, викликаний вторинної стрептококової інфекцією.
Профілактика:
У профілактиці потребують хворі діти, ослаблені та виснажені, діти перших місяців життя, особливо ті, матері яких не хворіли вітряною віспою. Як правило, хворий дитина повинна бути ізольований від братів і сестер або дітей, які живуть з ним в одній кімнаті. Хвороба заразна до підсихання кірочок, які, подсохнув, відпадають. Негайна реєстрація хвороби не обов'язкова.
Лікування:
Протягом першого тижня, поки у хворого підвищена температура, вірніше поки відбувається висипання, призначають дитині постільний режим. При свербінні, що викликає занепокоєння, і для підсихання елементів висипу рекомендується припудрювання тальком. Нігті повинні бути коротко підстрижені і чисті. При гнійної інфекції необхідно приймати антибіотики. Якщо вітряна віспа розвивається у хворих, яким проводиться лікування стероїдними препаратами, дозу останніх необхідно зменшити, проте лікування ними переривати не можна.
Прогноз хвороби, як правило, хороший. Летальний результат може наступити в ослаблених дітей, у дітей, які отримують лікування стероїдними препаратами, і в разі ускладнення енцефалітом.
КРАСНУХА
Краснуха - гостра інфекційна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка супроводжується помірною інтоксикацією, крапчастою або плямистою висипкою і генералізованим лімфаденітом. Збудник належить до сімейства тогавірусів.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина за 7 днів до появи висипки і протягом 3 тиж після її появи. Хворі на природжену краснуху заразні значно довше - від кількох місяців до 2 років. Інфекція передається за допомогою повітряно-крапельного механізму, при захворюванні вагітних - трансплацентарно. Сприйнятливість висока, але дещо нижча, ніж до кору. Хворіють переважно діти у віці від 1 до 7 років; діти до 4 міс мають вроджений імунітет. Підйом захворюваності відзначається взимку і навесні. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет. Близько 20 % молодих жінок не мають антитіл до краснухи.
Клініка. Інкубаційний період триває 11-24 дні. Хвороба починається поступово. За 1-2 дні до появи висипки інколи спостерігаються нежить, кашель, гіперемія кон'юнктив. Температура тіла підвищується під час висипання, частіше до 38 °С, але може бути й нормальною. Загальний стан у більшості хворих порушений незначно. Типовою ознакою є припухання задньошийних, потиличних та інших лімфатичних вузлів. Вони можуть бути розміром до великої горошини, щільнуваті, болючі при пальпації. Нерясні висипання у вигляді блідо-рожевих, круглих або овальних плям, дрібних або великих, протягом декількох годин з'являються на обличчі, шиї і поширюються по всьому тілі з переважною локалізацією на розгинальних поверхнях кінцівок, спині, животі, сідницях. Екзантема не має тенденції до злиття, тримається 2-З дні і зникає, не залишаючи пігментації і лущення. В період висипань може виникати енантема на слизовій зіва. У декотрих збільшена селезінка. Захворювання може бути у стертій і безсимптомній формах. Дорослі, як правило, переносять краснуху важче, з вираженою гарячкою, болями голови та в м'язах, катаральними явищами, інтоксикацією, іноді блювотою. У хворих жінок в перші 3 міс вагітності часто уражується плід. Можливі викидні, розвиток ембріона з вадами (народження дітей з каліцтвами, глухотою, гідроцефалією, мікроцефалією, катарактою, вадами серця, збільшеними печінкою і селезінкою). Дефекти розвитку можуть проявитись на 1-му році життя. Зрідка трапляються ускладнення: артропатії, енцефаліт, менінгоенцефаліт, енцефаломієліт, неврити, пневмонія, отит, нефрит, тромбоцитопенічна пурпура.
Діагностика. Крім епідеміологічних даних враховують присутність характерної висипки, слабо виражених катаральних явищ і збільшення лімфовузлів. Діагноз можна підтвердити вірусологічним методом (змив з носоглотки, кров на наявність вірусу) або за допомогою серологічних реакцій (РГГА), які роблять з парними сироватками крові з інтервалом 10-14 днів. Діагностичним є зростання титру антитіл в 4 рази і більше. При підозрі на вроджену краснуху дослідження крові проводять одночасно в матері і немовляти. Останнім часом впроваджують в практику радіоімунний та імуноферментний методи. Аналіз крові засвідчує помірну лейкопенію, лімфоцитоз, наявність плазматичних клітин. Диференціальний діагноз в першу чергу необхідно проводити з кором, при якому спостерігаються виражений катаральний період, плями Бєльського - Філатова - Копліка, етапність висипань, рясніша висипка зі схильністю до злиття, подальшою пігментацією і лущенням, значно порушений загальний стан хворого. При інфекційному мононуклеозі спостерігаються тонзиліт, виражений поліаденіт, гепатолієнальний синдром. Температура тіла підвищується вже на початку захворювання. Гарячкова реакція триває до поліпшення загального стану. В аналізі крові лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари. На відміну від краснухи, при скарлатині спостерігається виражена інтоксикація організму, тонзиліт, підщелепний лімфаденіт, «малиновий язик», палаючий зів. Висипка крапчаста, рясна, розташована переважно на згинальних поверхнях, носогубний трикутник блідий, шкіра гіперемійована. Після зникнення екзантеми спостерігається крупнопластинчасте лущення. В крові - збільшення кількості лейкоцитів, еозинофілія. Висипання при токсико-алергічнихдерматозахвиникають після вживання медикаментів чи контакту з іншими алергенами, супроводжуються свербінням, набряком, еозинофілією.
КІР
Кір - гостра вірусна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка супроводжується інтоксикацією, гарячкою, запаленням верхніх дихальних шляхів, кон'юнктив, специфічною енантемою і макуло-папульозною висипкою. Збудник належить до сімейства параміксовірусів.
Епідеміологія. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина - з останніх 2 днів інкубаційного періоду до 5-го дня після появи висипки. При ускладненні кору пневмонією заразний період продовжується до 10-го дня від початку висипання. Найбільша заразливість припадає на період до появи висипки. Інфекція передається за допомогою повітряно-крапельного механізму. Сприйнятливість неімунізованих дуже висока. Грудні діти мають трансплацентарний імунітет від матерів, які перенесли кір у минулому або були вакциновані. Після перенесеного захворювання зберігається стійкий імунітет. У зв'язку з застосуванням високоефективної вакцини захворюваність на кір істотно знизилась, тепер відносно частіше хворіють діти старшого віку і дорослі.
Клініка. Інкубаційний період триває 9-17 днів, після введення імуноглобуліну може продовжуватись до 21 дня. У перебігу хвороби розрізняють періоди катаральних змін, висипки і реконвалесценції. Хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла до 38-39 °С, нежитю, кашлю, чхання, головного болю, загального нездужання, сиплості голосу, світлобоязні, одутлості обличчя, кон'юнктивіту. На слизовій оболонці щік, навпроти малих корінних зубів, з'являються рожеві плями з білуватими цятками в центрі (плями Бєльського - Філатова - Копліка), які є патогномонічною ознакою кору. Інколи в цей період на шкірі може виникнути блідо-рожева крапчаста скарлатиноподібна або плямиста висипка, яка швидко щезає, а на м'якому піднебінні - корова енантема. На 3-4-й день хвороби стан хворого погіршується, температура тіла підвищується до 40 °С, посилюються катаральні явища, симптоми інтоксикації; за вухами з'являється екзантема, яка протягом доби поширюється на обличчя, шию і верхню частину грудей, наступного дня - на тулуб і верхні кінцівки, а ще через день - на нижні кінцівки. Спочатку висипка розеольозна або розеольозно-папульозна. Збільшуючись у розмірах, вона перетворюється в макуло-папульозну, з нерівними краями, місцями зливну. Ділянки шкіри, які вільні від екзантеми, мають звичайний колір. Висипка зберігається 3- 4 дні, потім блідне у такій самій послідовності, в якій з'явилась, залишаючи після себе пігментацію, а згодом дрібне висівковидне лущення. Із зникненням висипки нормалізується температура і минають катаральні явища. При легкому перебігу кору і у прищеплених може спостерігатись мізерна висипка у вигляді поодиноких елементів, що утруднює діагностику. В осіб, яким в інкубаційний період вводили профілактично - імуноглобулін, переливали плазму або кров, перебіг кору легкий, супроводжується субфебрильною температурою, слабкими катаральними явищами, висипка поодинока, без послідовності у виникненні, плям Бєльського - Філатова - Копліка немає. У дорослих перебіг кору звичайно буває важким, з геморагічними висипаннями і крововиливами в шкіру і слизові оболонки, вираженою інтоксикацією. Спостерігаються зміни з боку серцево-судинної системи (тахікардія, гіпотонія, ослаблення серцевих тонів), легень (сухі розсіяні хрипи, при розвитку пневмонії - вологі хрипи), нерідко виникають біль у животі та діарея. Ускладнення кору можуть бути зумовлені його збудником і бактеріями. Частіше виникають пневмонія, ларингіт, бронхіт, бронхіоліт, кератокон'юнктивіт, отит, піодермія, цистит, пієлонефрит, плеврит, ентерит, стоматит, менінгоенцефаліт, психоз, блефарит. Діагностика кору при типовій екзантемі і відповідних епідеміологічних даних не викликає сумніву. З клінічних критеріїв вирішальне значення мають плями Бєльського- Філатова - Копліка. Для підтвердження етіології використовують вірусологічні дослідження (виділення в перші дні вірусу з носоглоткового змиву, секрету кон'юнктив на культурі тканини або методом імунофлуоресценції), серологічні методи (реакція нейтралізації, РЗК, РГГА, РНГА, ІФА з коровим антигеном у динаміці хвороби), які дають змогу виявити наростання титру протикорових антитіл. В аналізі крові при неускладненому кору знаходять лейкопенію, лімфоцитоз, зниження кількості еозинофілів, моноцитів. ШОЕ помірно прискорюється. Диференціальний діагноз . У катаральний період кір необхідно диференціювати з ГРВІ. Однак при ГРВІ загальна інтоксикація і катаральні явища розвиваються швидше, кон'юнктивіт не супроводжується вираженою інфільтрацією повік, немає симптому Бєльського - Філатова - Копліка та рясної макуло-папульозної висипки, що з'являється у певній послідовності. При краснусі відсутній катаральний період, а першим симптомом хвороби є нерясна висипка без певної послідовності з'явлення, схильності до злиття і наступної пігментації. Висипка, як правило, мономорфна, дрібно- і середньоплямиста, ніжно-рожева, з переважною локалізацією на зовнішніх поверхнях верхніх і нижніх кінцівок. Катаральні явища та симптоми загальної інтоксикації виражені слабо. Постійним симптомом є збільшення потиличних і задньошийних лімфовузлів. Ентеровірусна (бостонська) екзантема з'являється на 2-й день хвороби, нерідко при високій температурі тіла, вона плямисто-папульозна, іноді петехіальна. На противагу кору не спостерігаються послідовне висипання, кон'юнктивіт, плями Бєльського - Філатова- Копліка. З інших проявів ентеровірусної інфекції слід відзначити герпангіну, діарею, міалгію, плевродинію, чого не буває при кору. Скарлатина відрізняється від кору наявністю тонзиліту, палаючого зіву, «малинового» язика. Нежить і кашель відсутні. Екзантема з'являється на 1-2-й день хвороби майже одномоментно, крапчаста, розташовується на гіперемійованій шкірі, переважно на згинальних поверхнях кінцівок, грудях, внизу живота, концентруючись на складках шкіри. Носогубний трикутник вільний від висипки. Лущення пластинчасте. Аналіз крові засвідчує еозинофілію, нейтрофільний лейкоцитоз. При інфекційному мононуклеозі екзантема з'являється на 2-6-й день хвороби, поліморфна, частіше розташована на тулубі. Початковий катаральний період відсутній, однак характерні тонзиліт, поліаденіт, гепатоспленомегалія, в крові- атипові мононуклеари. Менінгококцемія, на відміну від кору, має бурхливий початок з гіпертермією, яскравими симптомами інтоксикації (різкий головний біль, багаторазове блювання, менінгеальні ознаки). Висипка геморагічно-некротична, з'являється в перші години хвороби по всьому тілу, густіше на нижніх кінцівках, сідницях. У гемограмі нейтрофільний гіперлейкоцитоз, з крові можна виділити менінгокока. Алергічні екзантеми з'являються без попереднього катарального періоду і певної послідовності, яскраві, поліморфні, супроводжуються свербінням.
ГРВІ
-це гострі вірусні хвороби з групи інфекцій дихальних шляхів, які супроводжуються помірною загальною інтоксикацією і ураженням дихальних шляхів, кон'юнктив та лімфатичних вузлів. їх спричинюють різні серовари аденовірусів (містять ДНК), РНК-вірусів із групи параміксовірусів, пневмовірусів, риновірусів. Головний біль, слабкість, розбитість, ломота спостерігаються не у всіх хворих і виражені помірно. Тяжкого токсикозу, як при грипі, немає. Температура тіла частіше субфебрильна.
При парагрипі можуть ушкоджуватися всі дихальні шляхи, але найчастіше - гортань і бронхи. Набухання слизової оболонки носа супроводжується затрудненим диханням і серозними виділеннями, які стають густими, слизисто-гнійними при бактеріальному ускладненні. Помірна гіперемія слизової порожнини рота та зіву відрізняється від різкої гіперемії при грипі. У 50 % хворих виникає двосторонній кон'юнктивіт. Парагрип триває довше, ніж грип. Стан хворого погіршується при розвитку вірусно-бактеріальної пневмонії. У дітей може виникнути парагрипозний (несправжній) круп. Останній характеризується приступами сухого кашлю, які переходять у шумне стенотичне дихання з втягненням міжреберних проміжків і ціанозом. Можуть розвиватись бронхіоліт і пневмонія.
Аденовірусна інфекція.Аденовірусна інфекція може перебігати як гостре респіраторне захворювання, кон'юнктивіт, фарингіт або фарингокон'юнктивальна гарячка, пневмонія, дуже рідко виникає мезаденіт.
Гострий кон'юнктивіт супроводжуються погіршанням загального стану організму і запальними змінами слизових оболонок глотки і повік, збільшенням шийних лімфатичних вузлів.
Аденовірусний мезаденіт . Інкубаційний період - 3-7 днів. У старших дітей і особливо у дорослих хвороба проявляється через чхання, затруднення носового дихання, риніт із значними серозними, слизистими або гнійними виділеннями, кашель, помірну гіперемію і набухання слизової оболонки зіва. Температура тіла нормальна або субфебрильна.
У немовлят можуть приєднатися бронхіт з астматичним компонентом і бронхіоліт. Важкість захворювання при цьому зумовлена головним чином розвитком дихальної недостатності, явища інтоксикації помірні. . Інкубаційний період складає 1-6 днів. Хвороба розпочинається з закладення носа, чхання, слизистих і водянистих виділень, кількість яких збільшується. У багатьох хворих дере в горлі, відзначаються підкашлювання, кон'юнктивіт із сльозотечею, притуплюються нюх і смак. Проте загальна інтоксикація виражена слабо або відсутня, температура тіла нормальна або субфебрильна. Лице бліде. Ніс розпухає, рот напіввідкритий. На губах нерідко висипає герпес. Слизова носа гіперемійована, набрякла. Іноді дещо збільшені підщелепні та верхні шийні лімфатичні вузли. Кров без змін або виявляється незначний лейкоцитоз. Хвороба триває не довше ніж 2 тиж.
Ускладнення виникають рідко, можливі пневмонії. Діагностика гострих респіраторних вірусних інфекцій базується на відповідних клінічних даних, а також результатах вірусологічного та серологічного досліджень. Аденовірусну інфекцію, крім цього, необхідно диференціювати з інфекційним мононуклеозом, вірусним гепатитом А, дифтерією ока. При інфекційному мононуклеозі з перших днів захворювання також спостерігаються загальна інтоксикація, гарячка, генералізована лімфаденопатія і гепатоспленомегалія, тонзиліт, різноманітні висипки. Однак дослідження крові виявляє лімфоцитоз, атипові мононуклеари, а також позитивні серологічні реакції Пауля - Буннеля, Ловрика - Лі - Давидсона. може розпочинатися з підвищення температури тіла, ломоти, розбитості, головного болю. Проте чітко виступають диспепсичні явища, збільшується печінка. Забарвлення склер і шкіри у жовтий колір, потемніння сечі свідчать про гепатит. Необхідно врахувати епідеміологічну ситуацію (спілкування з хворим), біохімічні показники функціонального стану печінки (висока активність амінотрансфераз), наявність у сироватці крові анти- HVA IgM . Бактерійні катари верхніх дихальних шляхів зумовлюються стрептококами, стафілококами, рідше пневмококами. При стрептококозі переважає картина фарингіту, слизова оболонка яскраво-червона, в крові помірний лейкоцитоз, швидкий лікувальний ефект дає пеніцилінотерапія.
"Обережно! ГРИП!"
Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги. Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.
Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом — коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого. Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, 7 днів.
При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома та повідомити свого сімейного лікаря — щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них.
Такими симптомами є: підвищена температура тіла; біль у горлі; кашель; нежить; біль у м'язах.
Показання до термінового виклику:
- сильна блідість або посиніння обличчя;
- затруднення дихання;
- висока температура тіла, що довго не знижується;
- багаторазове блювання та випорожнення;
- порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;
- болі у грудній клітці;
- домішки крові у мокроті;
- падіння артеріального тиску.
Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів — небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого.
Як попередити захворювання на грип, ГРВІ:
- Уникати контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції.
- Обмежити відвідини місць великого скупчення людей.
- Часто провітрювати приміщення.
- Не торкатися очей, носа, рота немитими руками.
- Уникати обіймів, поцілунків та рукостискань.
- Прикривати ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку зразу ж після використання потрібно викинути.
- Якщо у людини є симптоми грипу, то необхідно триматися від неї на відстані не менше двох метрів.
- Користуватися одноразовими масками при необхідності — щоб захистити себе чи оточуючих від зараження.
- Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми — для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням.
- Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками — як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції.
Усі засоби профілактики грипу мають особливе значення для людей, які належать до груп ризику:
- діти до 5 років (особливо — діти до 2 років);
- вагітні жінки;
- люди віком від 65 років;
- люди з надмірною вагою;
- хворі на діабет;
- хворі на хронічні серцево-судинні захворювання;
- хворі на хронічні захворювання легенів;
- люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями;
- люди, що перебувають на імуно-супресивній терапії.
Що лікує грип:
v Вчасне використання противірусних препаратів за призначенням лікаря здатне скоротити період хвороби, полегшити її перебіг та запобігти розвитку ускладнень.
v Використання препаратів, що пом'якшують симптоми, — вони не діють на вірус грипу, але полегшують стан хворого, пом'якшуючи симптоми — жар, нежить, біль у горлі, кашель, головний біль та біль у м'язах. За умови легкого перебігу хвороби симптоматичне лікування у домашніх умовах може виявитися достатнім для повного одужання. Однак зловживати цими препаратами і застосовувати їх без призначення лікаря не слід: передозування може завдати серйозної шкоди організму. Народні засоби для пом'якшення симптомів та загальної підтримки організму — наприклад, розтирання горілкою, споживання цибулі з часником чи ехінацеї — неефективні проти грипу самостійно, але можуть використовуватись як допоміжні.
v При підвищенні температури тіла під час грипу заборонено вживати аспірин — подолати жар можна за допомогою парацетамолу або ібупрофену.
v Під час грипу необхідно пити багато рідини. Їжа повинна бути легкою і нежирною, однак примушувати хворого їсти не потрібно.
Важливо знати, що грип не лікується за допомогою:
Ø Антибіотиків — вони не створюють жодної протидії вірусам, оскільки призначені виключно для боротьби з бактеріальними інфекціями. Вживання антибіотиків не за призначенням не лікує хворобу і лише ускладнить боротьбу з хворобами у майбутньому. Антибіотики можуть використовуватися тільки за призначенням лікаря для лікування таких ускладнень грипу, як пневмонія й бронхіт, тощо.
Ø Гомеопатичних препаратів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу, тому в усьому світі вони не рекомендовані для лікування будь-яких небезпечних для життя інфекцій, в тому числі й грипу. Використання препаратів з недоведеною ефективністю в таких умовах вважається ознакою безвідповідального ставлення до здоров’я та життя хворих.
Ø Імуностимуляторів, імуномодуляторів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу. Водночас їхня дія під час хвороби може за певних умов навіть виявитися шкідливою.
Ø Народних засобів — лікування виключно народними засобами є неефективним і небезпечним, оскільки ніякі трав'яні відвари, чаї та настоянки на вірус грипу не діють.
